Суднобудування і судноремонт не були жіночою справою, але надзвичайна ситуація воєнного часу зробила так, що жінки з успіхом освоїли професії цього терени. Під час Другої світової війни вперше в історії Сполучених Штатів тисячі жінок почали працювати на військово-морських і комерційних корабельнях через критичну нестачу чоловічої робочої сили.
Усе це сталося попри те, що всі багаторічні традиції суднобудівної промисловості були проти наймання жінок для виконання такої роботи, але необхідність стала матір’ю виробництва, і жінок було найнято, їх довелось наймати, щоб допомогти у величезній програмі розширення військово-морського флоту, яка дала Сполученим Штатами найбільший флот у світі. Більш детально читайте на brooklyn-yes.com.
Без жінок ніяк
Коли в 1939 році почала розроблятися програма національної оборони, авіаційна промисловість уже брала на роботу жінок у великій кількості, але суднобудівні та судноремонтні корабельні дотримувалися своєї традиційної позиції — жінки тут не потрібні. Так тривало аж до Перл-Харбора.
Після того, як війну було оголошено, часу на те, щоб вирішувати де брати робочі руки не було. На той час для фронту були потрібні всі види кораблів — броненосці й тральники, авіаносці та десантні катери, вантажний транспорт і баржі. Президент закликав до будівництва корабельного мосту до Європи, а пізніше Морська комісія взялася за перехід через Тихий океан.
Щоб втілити всі ці плани в життя, протидіяти атакам підводних човнів, компенсувати величезні втрати торгівельних суден і, головне, щоб відновити бойовий флот, сильно понівечений у Перл-Харборі, знадобилася людська сила. Але, як з’ясувалося, її було не так багато, як раніше. Через те, що мільйони чоловіків були необхідні в збройних силах, а галузі промисловості мали величезні потреби в робочих руках, прийняття на роботу на суто чоловічі спеціальності жінок було питанням часу.
Відтак щоб заповнити велику прірву між попитом і пропозицією, Америка звернулася до неперевіреного джерела — сили жінки. Підприємства суднобудівної промисловості й військово-морські корабельні отримали рекомендацію від Військової кадрової комісії та помічника міністра військово-морського флоту подолати свої упередження та приймати жінок до лав робітників.
Жінки на корабельнях
До війни багато державних підприємств суднобудівної галузі були відкриті для жінок, але фактична їхня зайнятість була обмежена ручним і машинним шиттям вітрил і прапорів. Ба більше, на багатьох військово-морських корабельнях, навіть шиттям займалися чоловіки, так було аж до серпня 1942 року. Приблизно в той час то тут, то там почали з’являтися жінки в інших професіях. Причому буквально за якийсь рік ситуація почала змінюватись, що називається, кардинально.
У травні 1943 року кількість жінок, зайнятих на корабельнях континентального флоту, становила більш ніж 45 тис. із загальної кількості майже 331,5 тис. працівників. Трохи більше як половина з них, 24,2 тис., були зайняті на виробничих роботах. Оприлюднюючи ці цифри, помічник міністра ВМС закликав докладати більше зусиль для збільшення цієї висхідної тенденції. Середній відсоток жінок, зайнятих у всіх групах дев’яти корабелень флоту, на той час становив 13,6%.
До липня 1943 року відсоток зріс до 15,2%, а загальна кількість зайнятих — до понад 53 тис. із загальної кількості майже 349 тис. осіб. Причому цей відсоток продовжував зростати, досягнувши 16,9% у березні 1944 року та 17,8% у грудні того ж року.
Бруклінська корабельня
До вступу Сполучених Штатів у Другу світову війну на Бруклінській військово-морській корабельні працювала певна кількість жінок, які виконували традиційно «жіночу» роботу. У цьому сенсі ситуація в Брукліні не відрізнялася від загально національної по всіх Сполучених Штатах.
Жінки шили прапори або займали духовні чи адміністративні посади. Але коли після Перл-Харбора чоловіки пішли на війну, жінки стали не лише клепальницями, але і зварювальницями, судно монтажницями та механікинями. Тобто роль жінок під час війни в таких суто чоловічих галузях промисловості, як суднобудування стала неймовірно важливою.
Були, звичайно, і проблеми, у першу чергу, навчання й опановування тією чи іншою чоловічою професією. Та, як показав наступний досвід жінки на диво швидко і якісно освоїли нові для себе професії й з властивою їм енергією почали кувати основи перемоги армії союзників на флоті.
Відтак уряд Сполучених Штатів почав агресивно вербувати жінок. До 1945 року кількість жінок, які працювали на Бруклінській військово-морській корабельні, різко зросла з ледве більше сотні, усі на традиційних жіночих посадах, до понад 5000 на виробництві, а ще від 3000 до 4000 жінок працювали конструкторками, креслярками та монтажницями.
У підсумку тисячі жінок будували та ремонтували кораблі під час Другої світової війни. Відтак суспільству нічого не залишалося, як сприйняти ці нові жіночі ролі.
Але, справедливості заради, слід зауважити, що картина була не такою вже ідеалістичною. Навіть такі величезні здобутки жінок під час війни все ще залишали їх далекими від повної рівності із чоловіками у сфері зайнятості. Вони працювали за половинну платню, і їм не дозволяли працювати на борту кораблів, оскільки вважалося, що їхня присутність буде надто відволікати моряків — іншими словами, хлопчики залишаються хлопчиками. Натомість жінки виконували свою роботу в майстернях на березі.
Протягом шести місяців після Дня перемоги всіх жінок, які працювали на Бруклінській військово-морській корабельні, звільнили. Через надзвичайну потребу уряду в працівниках під час війни жінок приймали на роботу на «несекретні посади». Це означало, що їх могли звільнити через шість місяців після закінчення війни. Чесно кажучи, багато чоловіків, найнятих у цей період, також були звільнені, але не всі. Хай там як, але роботи, які залишилися доступними в мирний час, дісталися чоловікам.
Зрозуміло, що уряд скоротив свою робочу силу після закінчення війни. Але в одному з тих нападів національної амнезії, жінкам було важко знайти в післявоєнний час роботу, яка б використовувала їхні нові навички. На додаток, їх висміяли та знову визнали непридатними для виконання тієї роботи, яку вони так успішно виконували з 1942 до 1945 року.
По закінченню війни
У сухому підсумку слід сказати, що до 1945 року зусилля з будівництва кораблів різних типів під час війни забезпечили ВМС США флотом, необхідним для перемоги на Атлантичному та Тихому океанах. Справедливо буде зауважити, що саме жінки відіграли значну роль у роботі Бруклінської військово-морської корабельні під час війни.
Однак після її закінчення їхній час кораблебудівниць закінчився. У міру скорочення виробництва все більше й більше жінок звільнялося і поверталося до своїх, суто жіночих професій та занять. Жінки пішли з пристані та місцевих магазинів, вони перенесли свій досвід із собою у світ мирного часу. Протягом двох десятиліть ці жінки та їхні доньки створили новий жіночий рух, який боровся за право американських жінок приєднатися до робочої сили на будь-якій посаді, яку вони забажають.
У сухому залишку — тисячі жінок будували та ремонтували кораблі під час Другої світової війни, працюючи на Бруклінській корабельні, а суспільство, нехай і з необхідності, почало сприймати нові жіночі професії.
Джерела: