Бруклінський військовий меморіал був створений після завершення масштабного конкурсу, який оголосили, щоб створити пам’ятник усім бруклінцям, хто брав участь у Другій світовій війні. Конкурс проєктів ініціював тогочасний комісар парків Роберт Мозес. У підсумку в 1944 році був обраний проєкт, розроблений архітекторами Стюартом Констеблом, Гілмором Д. Кларком та В. Ерлом Ендрюсом із фірми Eggers and Higgins. Цей проєкт випередив інші 243 заявки. Меморіал із граніту та вапняку, на якому зображено дві великі горельєфні скульптури авторства Чарльза Кека, було відкрито 12 листопада 1951 року. Більш докладно читайте на brooklyn-yes.com.
Cadman Plaza Park
Перш ніж розповісти про Бруклінський військовий меморіал кілька слів про те місце, де він був побудований. Мова про Cadman Plaza Park, який має площу 10,4 акра, та розташований між історичним районом Бруклін-Гайтс та центром боро. Це місце названо на честь преподобного доктора Семюеля Паркса Кадмана. Чоловік був відомим священником Бруклінської конгрегаційньої церкви, який служив їй замалим не 40 років.
Спочатку була побудована Cadman Plaza. Вона служила автомобільним пандусом для Бруклінського мосту. Пізніше з’явився тихий зелений простір, де є місця для сидіння, прогулянок та інших ігор. У 2007 році тут була проведена глобальна реставрація, завдяки якій з’явився вхідний сад та штучний газон на центральній галявині. Тобто всі бажаючи, а особливо діти насолоджуються ним упродовж усього року.
Ну і, звичайно, головною особливістю цього парку став виконаний із граніту впереміш із вапняком Бруклінський військовий меморіал. Цей пам’ятник вшановує 300 тис. мешканців Брукліну, які в тій, чи іншій мірі, брали участь у Другій світовій війні. До складу монумента входить неглибока кам’яна площа. Вона простягається від семиметрової стіни, по краях якої розташовані дві скульптурами, авторства Чарльза Кека.
Одна скульптура чоловіка-воїна, вона розташована ліворуч, інша жінки з дитиною, матері, її можна побачити праворуч. За задумом їхнього автора це символи Перемогу та Сім’ї. У головній залі меморіалу викарбувані імена 11 тис. мешканців Брукліну, які загинули під час Другої світової війни. Ця зона є закритою для публіки, але родичі можуть записатися на приймання, щоб оглянути інтер’єр.
Серед особливостей Бруклінського військового меморіалу слід відзначити симетричні доріжки та лондонські платани, характерний тип дерев, які мали особливу популярність за часів правління комісара парків Роберта Мозеса. Ці дерева посаджені паралельно по обидва боки парку. Тут таки, на північному боці парку встановлено погруддя Вільяма Джея Гейнора. Він був мером Брукліну з 1910 до 1913 року.
Крім того, чоловік працював журналістом, юристом та суддею Верховного суду Нью-Йорка. Гейнор жив у Park Slope, але під час свого перебування на посаді мера був відомий тим, що щодня ходив по Бруклінському мосту до мерії на Мангеттені.
Критики меморіалу
Але повернемося безпосередньо до меморіалу. Цей величезний монумент вшановує загиблих у Другій світовій війні бруклінців і є нагадуванням про жертви, які звичайні люди принесли заради перемоги своєї країни. Дехто вважає, що Бруклінський військовий меморіал для такого грандіозного та важливого пам’ятника має досить мало відвідувачів та є не особливо популярним серед мешканців та гостей боро. Причиною такої ситуації називають невдале місце розташування — на периферії Cadman Plaza, хоч і на величезному шматку землі.
Скептики, попри важливість вшанування пам’яті Другої світової війни, вважають, що меморіал є загубленим пам’ятником, який схожий на стародавній артефакт, який постає перед очима, коли людина виходить на галявину з густого підліска, і коли хочеться вигукнути: «А ось він!». Відомо, що на початку свого існування місцева площа була досить недбало доглянута, і це посилювало такі асоціації.
До прикладу, бруклінський Критик Леслі Кац у своїй статті для газети Nation ще в 1962 році писав, що меморіал є білбордом із каменю, з двома апатичними кам’яними велетнями, які символізують горе. На його думку, проблема полягає в тому, що, хоча самі статуї досить естетичні, безпосередньо стіна за ними, має занадто великий розмір, як наслідок між цими фігурами залишили забагато місця, тому втрачається будь-яке особисте відчуття близькості.
І тут на поверхню виходить ще один аргумент критиків меморіалу. Вони стверджують, що перед цими фігурами, та стіною, як такою, зазвичай відпочивають чи розважаються мами та няні з дітьми на штучному покритті, студенти, самі діти, яким подобається тут гратися.
Але взаємодії між пам’ятником і присутніми немає, хіба що меморіал використовується як межа для дітей, що граються, за яку не можна виходити. Наявні простори не мають нічого спільного один з одним. Сум, трагедія та скорбота тієї війни зовсім не відчувається. Саме в цьому, вважають критики, є величезна розбіжність та не відповідність.
Автори проєкту
Бруклінський військовий меморіал спроєктовано фірмою Eggers & Higgins. Майбутні засновники компанії працювали на Рассела Поупа, відомого архітектора, прихильника напряму City Beautiful. Саме Поуп спроєктував Меморіал Джефферсона, Національний архів та інші будівлі у Вашингтоні, що в окрузі Колумбія.
Отто Рейнхардт Еггерс працював креслярем і був правою рукою Поупа протягом багатьох років. Деніел Пол Гіггінс теж працював на Поупа. Після його смерті в 1937 році пара змінила назву фірми на Eggers and Higgins.
Ці двоє мали дуже успішне партнерство, особливо, починаючи з 1940-х до 1960-х років, спроєктувавши багато великих і визначних будівель у Нью-Йорку, Вашингтоні, та Гартфорді, що в штаті Коннектикут. Гіггінс помер у 1953 році, Еггерс у 1964. Фірма стала Eggers Partnership у 1970 році й зараз є частиною RMJM Hillier, провідної багатонаціональної архітектурної фірми.
За задумом авторів Бруклінський військовий меморіал повинен був мати досить строгий вигляд, відтак стіна спроєктована як полотно та тло для скульптур і написів, які, своєю чергою, створював Чарльз Кек, на честь героїчно загиблих у Другій світовій війні. Кілька слів про скульптора Кека.
Він, свого часу, був помічником відомого скульптора Огюста Сен-Годена, художника, який творив у силі Beaux-Arts, який створив одні з найкращих портретів країни з бронзи, зокрема, Авраама Лінкольна та багатьох його генералів часів Громадянської війни. Окрім цих скульптур Чарльз Кек є автором відомої роботи скульптури отця Даффі на Таймс-сквер на Мангеттені.
Працюючи над статуями меморіалу, Кек «вдягнув», як чоловічу, так і жіночу фігури в класичні шати, надав їх обличчям похмурий та сумний вираз. Між цими двома на стіні викарбувана присвята загиблим бруклінцям у Другій світовій війні.
Чому лише в Брукліні
Свого часу Роберт Мозес задумав будівництво меморіалу для кожного з п’яти нью-йоркських боро, але пам’ятник у Брукліні став єдиним, який фактично було збудовано. Чому так сталося, та тому, що лише Бруклін зібрав достатньо коштів для такого грандіозного монумента, незалежно від того, що говорять критики.
Ба більше, навіть цей пам’ятник не було завершено в тих масштабах, які планувалося втілити в життя на початкових стадіях проєкту. У зв’язку із цим, зауважимо, що в Другій світовій війні загинуло в чотири рази більше солдатів ніж під час Першої світової.
Джерела: