Під час Другої світової війни, Бруклін відігравав ключову роль на внутрішньому фронті, як великий промисловий та військовий центр, а Бруклінська військово-морська корабельня та Бруклінський армійський термінал очолили виробництво та логістику. Боро став важливим джерелом військової техніки, суднобудування та підтримки військ водночас відбувалися зміни в розподілі робочої сили за гендерними нормами, зокрема, жінки отримували нові робочі місця, а інфраструктура Брукліну трансформувалася для задоволення потреб війни.
Але не лише цим став відомим місцевий армійський термінал. Більш докладно про роботу бруклінців на перемогу в Другій світовій та про внутрішній фронт відкритий під час війни читайте на brooklyn-yes.com.
Історія будівництва
Бруклінський армійський термінал був створений для війни. Він став величезним складом та портовою спорудою для того, щоб отримувати, зберігати, обробляти та відправляти військові матеріали до різних точок світу. При цьому відомо, що звідси не лише відправляли війська та припаси для ведення бойових дій. Армійський термінал мимоволі став важливим місцем, де люди знаходили притулок та отримували допомогу. Це стосувалося тих, хто хотів уникнути переслідувань, війни та інших стихійних лих.
Але спочатку кілька слів про історію його будівництво. Не дивлячись на те, що термінал мали використовувати для постачання американських військ ще в Першій світовій війні, його будівництво завершили лише у вересні 1919 року. На той час війна вже майже рік, як завершилась. Однак війна не минула просто так для світового порядку, вона не лише призвела до руйнації імперій, що, своєю чергою сприяло кардинальному оновленню карт Європи, але і стала початком багатьох етнічних конфліктів, які, на жаль, тривали багато років.
На залишках Османської імперії спалахнув один із таких конфліктів, який спричинив геноцид та етнічні чистки. Османська влада розпочала систематичні вбивства та вигнання вірмен та ассирійців. А коли в 1919 році розпочалася греко-турецька війна, то криза загострилася ще більше. На всі ці процеси не могли не реагувати в Сполучених Штатах Америки.
Такий яскравий приклад — в 1921 році 6-річна суперзірка кіно Джекі Куган вирішив пожертвувати свої гроші на доброчинну справу, тобто на одяг та іншу допомогу біженцям. До того ж він волів використовувати для цієї благої справи покази своїх фільмів, збираючи під час них гроші. Для цього в 1924 році Джекі п’ять місяців подорожував країною, підвищуючи обізнаність американців про тяжке становище переселенців.
До чого тут Бруклінський армійський термінал, запитаєте ви. Та все дуже просто — усі ці припаси збиралися саме тут. Відомо, що загалом до Середземного моря на кількох різних гуманітарних суднах було доставлено допомоги на понад 1 мільйон доларів, це близько 14,5 мільйонів доларів нині. До слова сам Куган не довго думаючи сів на океанський лайнер «Левіафан», та відправився почергово в Париж, Лондон, Рим та Афіни, де відвідав дитячі будинки.
Повернення додому
Не втратив свою важливість Бруклінський армійський термінал і під час Другої світової війни. Такий факт — з Нью-Йоркського порту посадки, який охоплював усі армійські портові споруди регіону, було відправили 3,2 мільйона американських солдатів, і приблизно 600 тис. з них вирушили з Бруклінського армійського термінала.
Майже 5 мільйонів потім поверталися додому з війни знову ж таки через Нью-Йорк, що зробило його найбільшим пунктом посадки та висадки в Сполучених Штатах. Термінал був облаштований для урочистої зустрічі, кораблі зустрічали з оркестрами та величезними написами «Ласкаво просимо додому».
Хоча, звісно, не всі солдати повернулися додому живими. І тут Бруклінський армійський термінал так само відзначився. Саме на нього був покладений цей важливий обов’язок приймати останки загиблих американських воїнів. І якщо Перша світова війна стала першим закордонним конфліктом, у якому було репатрійовано велику кількість загиблих американців, то під час Другої світової війни вже була створена Американська служба реєстрації поховань для ідентифікації та репатріації останків воїнів.
Згідно з даними цієї служби понад 400 тис. американців, загиблих на війні вдалося ідентифікувати та зберегти останки приблизно 281 тис. Багато людей загинуло на морі. До того ж родини 180 тис. загиблих хотіли, щоб тіла рідних повернули до США. З цієї загальної кількості більш ніж 140 тис. було перевезено саме через Бруклінський армійський термінал.
Першим кораблем, який перевозив загиблих із Європи, був «Джозеф В. Конноллі». Корабель прибув у Бруклін 26 жовтня 1947 року. На борту в нього було 6251 загиблий, приблизно чверть із яких були бруклінцями. Готуючись до їхнього прибуття, Служба реєстрації могил облаштувала офісні та складські приміщення на 3-му поверсі будівель A та B, трибуну для поминальних церемоній на одному з пірсів та тимчасові казарми для розміщення солдатів, які супроводжували останки на цвинтар.
Сім’ї мали право доставити останки куди завгодно, або на Національні кладовища, або на приватні ділянки. Після прибуття трун їх завантажували в спеціальні похоронні поїзди, які відправлялися по всій країні. Цей процес був важливою частиною операцій на терміналі з 1947 року до прибуття останніх великих вантажів у 1951 році.
Внутрішній фронт
Але історія Бруклінського армійського термінала, це лише мала частина того, що робили бруклінці для перемоги в Другій світовій війні. Нині історію Другої світової війни в боро можна побачити буквально скрізь. Адже тоді тут розташовувалися сотні фабрик, корабелень та складів, а мільйони військовослужбовців звідси були відправлені на передову. Бруклін, мабуть, був однією з найважливіших громад у веденні та перемозі у війні.
Боро відіграв ключову роль на внутрішньому фронті. Ще один приклад стратегічних підприємств боро, це Бруклінська військово-морська корабельня, яка слугувала головним військово-морським суднобудівним об’єктом Сполучених Штатів Америки. Саме тут в шаленому темпі відбувалося будівництво лінкорів, крейсерів та їхній ремонт. Тисячі людей стікалися на корабельню в пошуках роботи, що не могло не зробити Бруклін важливим центром воєнних зусиль країни.
Культура та спорт
Але не лише роботою жив Бруклін під час Другої світової війни. Стадіон «Еббетс Філд» попри війну залишився притулком для ентузіастів бейсболу. Цьому посприяла місцева команда «Бруклін Доджерс». «Демократичні волоцюги», як ласкаво називають її бруклінці, переживала і злети, і падіння, але 1940-ті роки ознаменувалися їхньою першою перемогою у Світовій серії. Так у 1941 році, вони програли «Янкам», але в ті роки бейсбол став не просто спортивним змаганням, це була заява про громадянські права, коли Джекі Робінсон подолав «кольоровий бар’єр».
Воєнний, а більше повоєнний Бруклін зазнав напливу іммігрантів із Європи, що доповнило й без того мультикультурну мозаїку боро. Його райони процвітали під впливом італійської, ірландської, єврейської та карибської кухонь. Кожен народ приніс свої унікальні традиції, страви та фестивалі. Це культурне поєднання визначило унікальний характер Брукліну, виділяючи його, навіть на величезних просторах Нью-Йорка й нині.
Джерела: