Селища в окрузі Кінгс зростали такими швидкими темпами, що штат був змушений офіційно надати міську хартію місту Бруклін у 1834 році. Це залишило б округ з одним справжнім містом та п’ятьма рештами офіційними селищами, як то Бушвік, Флетбуш, Флетлендс, Грейвсенд і Нью-Утрехт. Але вони, зрештою, будуть об’єднані в найближчі роки шляхом розвитку та анексії. Пізніше, друге місто Вільямсбург змагалося за домінування, але воно не змогло зрівнятися з неймовірним зростанням Брукліну й було безсоромно поглинене в 1850-х роках. А вже з 1896 року Брукліном називатиметься все в межах округу Кінгс. Через два роки відбудеться консолідація з містом Нью-Йорк, в якій саме Нью-Йорк буде домінантою. Ось така історія Брукліну у двох словах. Але той перший рік, 1834, спричинив величезний тиск на зростаюче нове місто, оскільки впливові землевласники поспішали змінювати околиці, щоб залучити мешканців і нові підприємства. А чоловіком, посадженим на “водійське сидіння”, призначеним муніципальним статутом міста Загальною радою, був Джордж Холл. Більш докладно про все це читайте на brooklyn-yes.
Мер з ірландських іммігрантів
Холл був торговцем, який вийшов із сім’ї ірландських іммігрантів у Флетбуші, художником і продавцем скла, чиї успіхи у, швидко зростаючому місті, зробили його природним кандидатом на виборну посаду. Спочатку він став олдерменом приходу, а потім, нарешті, першим міським головою. У 1834 році Бруклін мав 20 000 мешканців і мало асфальтованих доріг за межами центру міста (навколо Фултон-Феррі). У місті було два банки, дві страхові компанії, одна ощадна каса, п’ятнадцять церков і три державні школи. Шістнадцять його вулиць освітлювались громадськими ліхтарями. Мер привіз до міста омнібуси та вжив заходів щодо покращення водопостачання. Працюючи з керівництвом міста, він також придбав ділянку землі, яка стане майбутнім притулком для мерії Брукліну.
Холла хвилювало не лише фізичне зростання молодого Брукліну, що швидко розвивався. Пам’ятаючи про перетин комерції та моралі, Джордж Холл розправився з неліцензійними магазинами рому та скоротив цей незручний, але досить поширений метод прибирання вулиць, як випуск на вулиці свиней.
Тріумфальне повернення
Понад двадцять років потому, коли місто Бруклін розширилося, щоб об’єднатися з Вільямсбургом, жителі міста знову звернулися до Холла, обравши його на дворічний термін у 1855-1856 роках.
У подячній промові Холл сяє гордістю за місто, що значно розширилося, і яке його обрало. Бруклін, на той час, судячи з його зростання мав приблизно 145 000 населення. Але після об’єднання трьох міст в одне, а саме: Бруклін, Вільямсбург та містечко Бушвік, він став муніципальною корпорацію. Місто за розмірами та кількістю населення стало третім в країні із загальним населенням близько 200 000 жителів.
Лівінгстон-стріт, 37
Найпомітніша й небезпечніша криза за правління Джорджа Холла прийшла до Брукліну під час масового спалаху холери, яка ледь не відправила самого Холла в могилу. Решту ж свого життя він прожив на Лівінгстон-стріт, 37.
Коли Холл нарешті помер у 1868 році, один із найшанованіших людей Брукліну, Генрі Уорд Бічер зголосився виголосити хвилюючу промову тисячам скорботних, які заповнили вулиці Бруклін-Хайтс. Саме так проводжали Джорджа Холла в останню путь.
Більше інформації та історичних фактів про першого міського голову Брукліну, Джорджа Холла можна знайти, відвідавши Бруклінське історичне товариство. Там є не лише його фото, але багато чого цікавого. До слова, після відвідин, можна прогулятися вулицею Холла у Форт-Грін, яка названа на його честь.