Г’ю Л. Кері відбував свій сьомий термін у Палаті представників Сполучених Штатів, коли його обрали губернатором. Його здатність створювати коаліції з різних політичних груп стала основою його успіху у відновленні фінансової цілісності міста Нью-Йорк та штату під час фінансової кризи кінця 1970-х років. Його реформи включали скорочення державних витрат, створення безпрецедентних наглядових панелей та запровадження збалансованих бюджетів. Він керував закладанням фундаменту конференц-центру імені Джейкоба К. Джавітса, будівництвом Беттері-Парк-Сіті та морського порту на Саут-стріт. Саме губернатор Кері започаткував кампанію «Я люблю Нью-Йорк», але більш докладно про бруклінця, який керував Нью-Йорком читайте на brooklyn-yes.com.
Початок політичної кар’єри
Г’ю Л. Кері народився 11 квітня 1919 року в Брукліні, штат Нью-Йорк. Вступивши до Національної гвардії, Кері брав активну участь у Другій світовій війні. Настільки активну, що дослужився до звання полковника. Після війни чоловік здобув науковий ступінь у юридичній школі Університету Святого Джона, в 1951 році склав іспит з адвокатського правосуддя та розпочав приватну практику.
У 1960 році його обрали до Конгресу, як демократа. З цього розпочалася його політична кар’єра. Причому, Кері зайняв місце людини, яка обиралася в окрузі, що мав стати оплотом республіканців у Брукліні, чотири рази. Сам він, маючи ліберальні погляди та підтримку ірландського робітничого класу, переобирався шість разів, кожен раз, зі все більш комфортним відривом.
Призначений до Комітету з питань освіти та праці Палати представників, він вважався головним натхненником славнозвісного Закону про початкову та середню освіту 1965 року. Кері також проявляв неабиякий інтерес до законодавства на користь людей із психічними захворюваннями та інвалідністю. Причому, опікувався він цими законами протягом усієї своєї державної кар’єри. Перейшовши до Комітету з питань шляхів і засобів у 1971 році, Кері став рішучим прихильником розподілу федеральних доходів і, що правда, безрезультатно, більших податкових пільг для батьків дітей, які навчаються в парафіяльних школах.
Позиція стосовно війни у В’єтнамі
Стосовно участі Америки у війні у В’єтнамі, яка розпочалася 1955 року, із самого початку Кері схвалював участь у конфлікті. Але вже в середині 1960-х років він дедалі більше критикував військову присутність Сполучених Штатів у цій війні. З такою позицією в 1969 році він балотувався на посаду президента Нью-Йоркської міської ради, посівши друге місце на праймеріз Демократичної партії за участю багатьох кандидатів.
Але в 1974 році його було обрано губернатором із переважною більшістю голосів, причому це була третя за величиною більшість в історії штату на той момент. У 1978 році його було переобрано. Першою із численних криз, які йому довелося знешкоджувати, було рішення в справі Центру розвитку Віллоубрук на Стейтен-Айленді, яке змусило штат провести повну та швидку переорієнтацію характеру, обсягу та фінансування догляду за людьми з вадами розвитку або психічними захворюваннями.
Навесні 1975 року сталася ще одна фінансова криза в Нью-Йорку. Кері взяв на себе ініціативу в залученні бізнес-спільноти, організованих профспілок, адміністрацій штату та міста, законодавчих органів штату та навіть федерального уряду до комплексної, але часто крихкої програми порятунку та реабілітації. Тут йому стала в пригоді, ота сама здатність усіх об’єднувати, роблячи різні коаліції для радикальних і часто суперечливих заходів та заручатися двопартійною підтримкою структурних і фіскальних реформ.
У підсумку це спрацювало, забезпечивши економічне відновлення. Крім того, саме губернатор Кері відіграв ключову роль у вирішенні кризи хімічного сміттєзвалища на каналі Лав, яка виникла на заході штату Нью-Йорк у 1978 році. Він започаткував програму «Я люблю Нью-Йорк» та створив Конференцію губернаторів північного сходу.
Кері одружився з Гелен Оуен Тухі 27 лютого 1947 року, у них було 14 дітей. Гелен Кері померла в березні 1974 року напередодні виборчої кампанії чоловіка на посаду губернатора. Відтак у 1983 році Г’ю Кері повернувся до юридичної практики.
Боротьба за Нью-Йорк
Але основним досягненням губернатора вважається порятунок Нью-Йорка під час масштабної фінансової кризи. В 1970-х роках Г’ю Л. Кері узяв під контроль фінанси штату, що переживав труднощі. Причому на межі банкрутства опинилися кілька державних установ, муніципалітетів та шкільних округів. Нью-Йорк перебував у жахливому стані, маючи борги в розмірі 5 мільярдів доларів і не маючи можливості позичити гроші.
Пан Кері маневрував, приймаючи низку складних рішень, які, у підсумку, призвели до підвищення податків, скорочення державних послуг та зменшення державних і міських бюджетів, але йому вдалося втримати місто та штат на плаву. Якби йому це не вдалося, Нью-Йорк оголосив би дефолт, що призвело б до можливих збоїв на фінансових ринках та в банківській системі всієї країни.
Г’ю Л. Кері, якого вважали, то блискучим, то наполегливим, то войовничим, то непередбачуваним, ніколи не обіймав керівну посаду до того, як став губернатором. На початку свого перебування на цій посаді він підтримував роботу Нью-Йорка, перерахувавши місту державну позику в розмірі 400 мільйонів доларів.
У травні 1975 року разом із мером Нью-Йорка Абрахамом Бімом він відвідав Білий дім, щоб зустрітися з президентом Джеральдом Р. Фордом, колишнім колегою пана Кері по Конгресу. До них приєднався віцепрезидент Нельсон А. Рокфеллер, який за 15 років своєї роботи губернатором Нью-Йорка спонсорував багато амбітних будівельних проєктів, термін сплати рахунків по яких, якраз наближався.
Кері та Бім попросили федерального кредиту в розмірі 1 мільярда доларів. Але Форд їм відмовив. На тлі страйків, унаслідок яких на вулицях лежало сміття, а пожежі було нікому гасити, у Нью-Йорку було звільнено 20 тис. працівників. Не бачачи іншого виходу, окрім фінансового краху, пан Кері вжив безпрецедентних заходів для управління міською скарбницею та скорочення її зростального дефіциту. Він призначив інвестиційного банкіра Фелікса Г. Рогатина своїм головним помічником. Кері керував Радою з надзвичайного фінансового контролю, яка відібрала в мера значну частину повноважень щодо бюджету міста.
Фінансова перемога
Кері закликав до підвищення тарифів на громадський транспорт, збільшення податків та затримки погашення боргу міста. Міські коледжі, які пропонували безоплатне навчання, були передані державі. У підсумку кілька місяців по тому зусилля Г’ю Л. Кері таки спонукали адміністрацію Форда відмовитися від своєї непохитності та схвалити пакет позик на суму 2,3 мільярда доларів. А на початку 1976 року кілька провідних банків почали продавати нові державні облігації на суму 600 мільйонів доларів, забезпечуючи фінансову стабільність Нью-Йорка.
Відтак Г’ю Л. Кері приписують порятунок Нью-Йорка від банкрутства, і це не прості балачки. Саме його наполегливість стала на заваді фінансового краху міста, а слідом і штату Нью-Йорк.
Кері помер 7 серпня у своєму будинку на Шелтер-Айленді, штат Нью-Йорк. Йому було 92 роки. Причина смерті не повідомлялася, але роком раніше йому зробили операцію на серці.
Джерела: