Герої Другої світової війни були різними. Починаючи від бійців опору та медиків до гуманітарних працівників, та тих, хто виконував важливу роботу в тилу, працюючи, наприклад, на військових заводах, фабриках тощо. Без усіх цих людей перемога могла відкластися ще не на один рік. Але все ж таки, якби не мужність, жертовність і стійкість тих, хто безпосередньо брав участь у боях, знищуючи ворога, перемоги могло взагалі не бути. Неабияку роль відігравали в цій війні пілоти-винищувачі. Про одного з них, уродженця Брукліну читайте на brooklyn-yes.com.
Шкільні роки
Фелікс Шламберг народився в 1924 році в багатодітній єврейській родині. Він виріс у Брукліні. Його батько Шіоме покинув сім’ю, коли він був ще малим, і його матері Моллі довелось самій виховувати Фелікса, якого всі називали «Феллі», та сімох братів і сестер. Сім’я жила в маленькій однокімнатній квартирі.
«Феллі» навчався в середній школі Авраама Лінкольна в Брукліні, яку закінчив в 1942 році з вельми високими балами. Як стверджують його рідні, він показав 99% результат на Regents Examinations, бувши одним із лідерів свого класу. Школу юнак закінчив у 1942 році, після чого, як багато хто з бруклінських хлопчаків вирішив вступити до армії Сполучених Штатів. Звичайно, що напад на Перл-Гарбор, який стався в грудні 1941 року спонукав «Феллі» проситися до військово-повітряного корпусу армії США.
У війську життя молодого єврейського хлопчини йшло своєю чергою. Чи то за свої інтелектуальні здібності, чи через своє єврейське походження, ні одного, ні іншого не можливо було приховати, Фелікс Шламберг отримав прізвисько «Ейнштейн». У вільний час, коли його товариші по службі збиралися разом, він міг заграти для них на гітарі, піднімаючи настрій.
Перший подвиг
Так минуло майже три роки його перебування на фронті. У липні 1945 року, Філіп був тоді у військовому званні лейтенанта, він брав участь у бомбардуванні Осаки, що в Японії. Його літак, у складі ескадрильї винищувачів P-51 «Мустанг» прикривав американські бомбардувальники. На шляху до Осаки «колону» літаків зустрів дуже потужний шторм. Відтак через штормове попередження командир ескадрильї скасував бойове завдання та відкликав своїх пілотів, наказавши, повернутись із рейду.
Але так сталося, що Філіп Шламберг не отримав це повідомлення, або ж не почув його. У підсумку всі винищувачі повернули назад на базу, а юний лейтенант продовжував виконувати бойове завдання, надаючи захист бомбардувальникам B-29, які скидали бомби на Осаку. Філіп був не один такий, що пройшов крізь шторм, але 27 інших літаків, які не розвернулися вчасно, були втрачені і ймовірно, розбилися, не повернувшись до своєї ескадрильї. Через два тижні по цьому Філіпа Шламберга підвищили — він отримав звання старшого лейтенанта.
Про цей подвиг бруклінського авіатора-винищувача написала місцева газета the Brooklyn Daily Eagle. У статті побратими Філіпа розповідали, як хвилювалися, за свого «Ейнштейна». Один із них розповів, що був впевнений, що Шламберг постраждає під час такого шторму, адже він завжди робив щось не так.
Філіп Шламберг розповів свою версію того, що сталося після повернення. Виявляється, він причепився до крила бомбардувальника й застряг. Відтак тоді ще лейтенант доповів, що продовжує виконувати бойове завдання із захисту бомбардувальників, і злітав із ними до самої Осаки, спостерігаючи, як ті скидають свій смертоносний вантаж.
Також відома історія розмови Філіпа зі своїм командиром після інциденту. Пілот запитав, чи віддавав полковник наказ повертатися, тому що, каже пілот, він його не почув. На це командир ескадрильї відповів, що завжди ті, бруклінці, лізуть поперед батька в пекло. Та хай там що, своє чергове військове звання молодий лейтенант отримав.
Останній політ
У серпні 1945 року, коли атомні бомби вже були скинуті на Хіросиму й Нагасакі, пілоти 15-ї винищувальної ескадрильї, яка в той час базувалася на «Сірчаному острові», де ще пів року тому, відбувалася одна з найзапекліших битв на Тихоокеанському театрі воєнних дій, чекали капітуляції японців і оголошення про перемогу. Однак 13 серпня надійшов черговий наказ супроводжувати американські бомбардувальники B-29, які направлялися вкотре бомбардувати Японію.
Пізніше, після виконання цієї бойової операції капітан Джері Єллін, безпосередній командир Філіпа, розповідав, що в «Ейнштейна» було дуже не добре відчуття. Хлопець сказав, що йому краще не летіти на це завдання, тому що він відчуває, що не повернеться з нього. У підсумку порадившись із командиром дивізіону, Джері Єллін дозволив старшому лейтенантові не летіти, але перед тим порадив відвідати місцевого лікаря, щоб той засвідчив його непридатність.
Та після цього Філіп Шламберг відмовився від такої ідеї, говорячи, що не може дозволити, щоб замість нього хтось інший із побратимів ризикував своїм здоров’ям чи життям. Філіп вирішує, що полетить сам. Наступного ранку, перед вильотом капітан Єллін порадив молодому Філіпу Шламбергу не відставати від нього, сподіваючись таким чином підбадьорити пілота.
Всю дорогу ескадрилья винищувачів летіла зі сподіваннями почути в навушники кодове слово «Огайо», яке засвідчило б перемогу армії союзників над мілітаристською Японією. Але всю дорогу про перемогу так ніхто й не оголосив. Відтак прилетівши до цілі, винищувачі почали виконувати бойове завдання, обстрілюючи японські цілі на землі.
Після виконання цього завдання, командир Єллін направив свою машину в гору до хмар. Огледівшись, він побачив поряд за ним літак «Ейнштейна». Джері показав старшому лейтенанту великий палець вгору, той відповів тим самим. Після чого обидва винищувачі взяли курс на хмари.
Коли Джері Єллін вийшов з-за хмар він не побачив бойової машини Філіпа Шламберга. На додаток, Шламберг не відповідав по рації, скільки командир до нього не звертався. Спочатку Єллін сподівався, що літак Філіпа ось-ось з’явиться з-за баранців, бо він десь там загубився. Але його не було. Не маючи достатньо палива для довгих пошуків ескадрилья взяла курс на «Сірчаний острів», на власну базу.
Після прильоту на базу всі дізнались радісну звістку, що вже кілька годин, як закінчилася війна, Японія капітулювала. На цьому тлі ще більшою нісенітницею виглядала загибель Філіпа Шламберга. Що сталося з бойовою машиною старшого лейтенанта до нині невідомо. Чи він був підбитий, чи трапилась механічна несправність літака, так достеменно ніхто й не дізнався. Можливо, він загубився в хмарах.
Зниклий безвісти
З огляду на все це, спочатку статус Філіпа Шламберга був оголошений, як «зниклий безвісти». Пізніше він був змінений на «загинув у бою», що зробило бруклінця Філіпа Шламберга одним з останніх воїнів американської армії, який загинув у Другій світовій війні.
Нині, через стільки років після закінчення Другої світової війни пам’ять про тих, хто захищав Сполучені Штати Америки вшановується в Брукліні. Відтак оскільки його літак і тіло так і не були знайдені, старший лейтенант Фелікс Філіп Шламберг увічнений, як зниклий безвісти. Про це свідчить меморіальна дошка, яка висить на стіні середньої школи Авраама Лінкольна, вшановуючи учнів старших класів, які загинули на службі своїй країні.
Тієї школи, де Філіп Шламберг, здаючи випускний Regents Examinations набрав 99 %. На момент зникнення йому було 19 років.
Джерела: