Двадцята бронетанкова дивізія висадилася у французькому порту Гавр у лютому 1945 року. У квітні дивізія вже рушила через Бельгію до Німеччини. Пізніше того ж місяця підрозділ просунувся в глиб Баварії, форсував Дунай і захопив місто Мюнхен. Це сталося через кілька місяців після висадки на Європейському континенті, а саме 30 квітня 1945 року. Закінчення військових дій застало цю танкову дивізію в Австрії. Про історію героя Другої світової війни, мешканця Брукліну, який воював саме в цій дивізії дізнавайтесь далі на brooklyn-yes.com.
20-та бронетанкова дивізія
Генерал-майор Орландо Ворд діяв усього лише кілька місяців Європейської війни, але він бачив її початок і кінець. Прибувши до Північної Африки в листопаді 1942 року з 1-ю бронетанковою дивізією, уже у квітні він був поранений у Тунісі та відправився до Сполучених Штатів. Лише через два роки він повернувся до бойових дій як генерал — командувач 20-ї бронетанкової дивізії, однієї з останніх американських дивізій, які були направлені до бою на європейському континенті де тривали військові дії.
Коли командир 20-ї дивізії залишив північноафриканський фронт у 1943 році, хвалений німецький корпус військ вермахту «Африка» все ще воював, а союзники все ще здригалися від ударів, завданих цим корпусом у таких битвах, як Кассеринський перевал. Коли ж він повернувся, корпусу «Африка» вже не було, та і взагалі було дуже мало німецьких корпусів, які робили щось, окрім, як швидко відступали або здавалися в полон. Це був контраст, який би сподобався будь-якому американцю.
Одразу слід сказати, що 20-й бронетанкова дивізія дала знати про себе задовго до того, як була переведена за океан на Європейський континент. Тисячі військових, були навчені у її лавах, після чого відправлені до Європи, а там були призначені до інших бойових підрозділів.
Сама ж дивізія отримала наказ висадитись у Гаврі лише у квітні 1945 року. Тоді підрозділ отримав шанс повоювати під власними знаменами. Після навчання в Буші 10 квітня вона рушила через Бельгію до Лангендернбаху, що в Німеччині. У Марктбрайті дивізія була приєднана до III корпусу. Потім військові шляхи привели 20-ту бронетанкову на фронти Сьомої армії в південній Німеччині. У складі сил союзників, танкісти наступали на Мюнхен.
На цьому шляху 20-та танкова увірвалася в Зальцбург одразу за передовими частинами 3-ї піхотної дивізії і захопила в полон цілу плеяду високопоставлених нацистів, включаючи трьох генерал-лейтенантів, генерал-майора й доктора Пауля Шмідта, керівника пресслужби Міністерства закордонних справ Німеччини.
Гер доктор Шмідт був особливо багатим полоненим, як у прямому, так і в переносному значенні. Коли його схопили, він мав при собі портфель, у якому було 85 000 німецьких марок і 1000 крон. Після розвороту на південь від Мюнхена, щоб відрізати німцям шляхи втечі з міста, яке було взяте за кілька днів, дивізія перемістилася в район на північ від озера Шім і в червні була дислокована в Траунштайні.
Командир танку
Саме в цій дивізії проходив службу Чарльз Леві. Під командуванням генерал-майора Орландо Ворда він дослужився до командира танка. Чарлі народився 18 травня 1919 року в сім’ї Чарльза та Сари Леві. Усе своє дитинство хлопець провів у Брукліні, хоч народився в містечку за 45 кілометрів від Нью-Йорка.
Так сталося, що його виховувала мама, адже батько помер, коли хлопчик ще не народився. Пізніше вона вдруге вийшла заміж. Великий вплив на формування світогляду Чарлі зробила вулиця, він жив у великому житловому комплексі в Брукліні. Оскільки померлий батько Чарлі емігрував до Сполучених Штатів з Англії, хлопчик став американцем у другому поколінні.
Чарлі виріс у єврейському районі. І, хоча хлопчина не був набожною дитиною єврейська громада досить сильно вплинула на його виховання принаймні він розмовляв на їдиш. Але це не означало, що юний Чарлі не стикався з іншими культурами, які були представлені в Брукліні тих часів, до прикладу, італійською, ірландською тощо.
Улюбленим заняттям хлопчика, а потім і підлітка було читання. У нього вдома були сотні книг, які він перечитував. Він мріяв бути письменником, хоча реалії життя спонукали хлопця до зовсім інших занять. До прикладу, у юності Чарлі працював продавцем текстильних товарів, він служив у чоловіка, на ім’я Морріс Шенталь, який був німецьким іммігрантом і створював жіночі капелюшки. А потім почалася Друга світова війна. Чарлі Леві був призваний 30 листопада 1942 року, а вже через тиждень 7 грудня він розпочав дійсну військову службу.
Звільнення Дахау
Потім була служба у 20-й бронетанкової дивізії, підрозділу армії Сполучених Штатів. Не дивлячись на відсутність будь-якого військового досвіду Чарлі зміг дослужитись до звання сержанта, став командиром танку. Перебуваючи у 20-й бронетанковій дивізії, Чарлі не служив у піхоті, тому не бачив багатьох битв на власні очі, але дивізіон у якому він служив запам’ятався як надзвичайно важлива бойова частина армії США. Відомо, наприклад, що Чарлі та його підрозділ був серед американських вояків, які допомагали звільнити концентраційні табори наприкінці Другої світової війни.
Після вторгнення до Німеччини та форсування річки Дунай Чарлі в складі артилерійського дивізіону 20-ї танкової дивізії взяли під контроль Мюнхен. Чи не найпотужніша робота 20-ї дивізії була проведена 29 квітня, за день до взяття Мюнхена, коли американські військові брали участь у звільненні концтабору Дахау, розташованого на північний захід від міста.
Звільняючи концтабір військові стали свідками жахливих тортур та катувань, які чинили нацисти. Чарлі Леві та його побратими побачили в Дахау напівмертвих «привидів» — колишніх в’язнів, купи скелетів і понівечених трупів. Ці картини були не для слабкодухих людей. Величезна кількість жертв нацистської жорстокості шокувала солдатів, які зіткнулися із цим у Дахау. Було таке, що й загартовані в боях ветерани війни дивилися і жахалися від побаченого. Навіть більше, американці застали Дахау, якраз у час його диявольської, смертоносної роботи. Для Чарлі Леві, як єврея побачене було ще більш страшним. Без сумніву, ці жорстокі картини вплинули на нього на все життя.
Для багатьох із тих, хто вижив у Дахау, солдати 20-ї бронетанкової дивізії були першими дружніми обличчями, які вони побачили за багато років після того, як потрапили сюди й провели тут у нелюдських умовах більшу частину війни, страждаючи від знущань. Завдяки сміливим та рішучим діям «Бронерейдів», саме таку неофіційну назву, тобто прізвисько отримала 20-та танкова дивізія, ці люди були звільнені й отримали надію на порятунок та виживання.
Життя після перемоги
Коли союзники здобули перемогу в Європі, Чарлі Леві та решта його підрозділу могли якийсь час насолоджуватися життям проведеним тут, відвідуючи історичні місця та пам’ятки. Наприклад, Ейфелеву вежу в Парижі, або замок Нойшванштайн за межами Мюнхена. Після повернення додому в Бруклін в 1945 році Чарлі почав продавати страховку. Пізніше він познайомився зі своєю майбутньою дружиною Гледіс Сізлер на побаченні наосліп та одружився з нею 12 грудня 1953 року.
Чарлі Леві залишився в пам’яті своїх рідних, як людина, що воювала в одній із найжорстокіших та найкровопролитніших війн XX століття. За свою службу під час Другої світової війни чоловік був нагороджений кількома медалями.
Джерела: