Після капітуляції армії генерала Роберта Е. Лі у квітні 1865 року багато добровольців Союзу з Брукліну, нарешті повернулися додому. Невдовзі після цього тогочасний мер міста Альфред М. Вуд запропонував розробити та вручити звільненим із пошаною хлопцям у синьому, медаль, як знак визнання їхньої жертовності. Про вшанування героїв війни за Незалежність у Брукліні читайте на brooklyn-yes.com.
Мер Вуд і його ідея
Мер Вуд пережив війну на власному досвіді як солдат і він знав її справжню ціну. Він служив полковником 14-го ополчення штату Нью-Йорк, відомого як 14-й Бруклінський, під час битви при Булл-Ран у 1861 році. Під час бою Вуд отримав серйозне поранення в ногу й потрапив у полон. Після офіційного обміну в лютому 1862 року та звільнення зі служби він та інші військовополонені повернулися до Брукліну, де їх зустріли як героїв. Вуд успішно балотувався на посаду мера восени 1863 року і пропрацював дворічний термін, вирішивши піти у відставку, а не домагатися переобрання.
Пропозицію Вуда прийняли у Громадській раді міста Бруклін 26 червня 1865 року. Ця процедура зробила нагороду однією з перших, якщо не першою, такою медаллю, що її було дозволено урядовим органом у Сполучених Штатах під час громадянської війни. Невдовзі після цього з’явився штат Нью-Йорк із власною медаллю, тихо випущеною в обмеженій кількості. На рівні ж Федерального уряду аналогічна нагорода з’явилась значно пізніше, в 1905 році.
Офіційні особи Брукліну спішно організували грандіозний вітальний парад, який відбувся четвертого липня для тих небагатьох, хто повернувся з полів битв у Вірджинії. Згідно з планом, після параду ветерани мали отримати сертифікати, які, коли будуть готові, обміняють на медалі. Але захід пройшов не так, як планувалося, через збій комунікації. На превелике здивування та збентеження Вуда, ветерани після параду були відпущені по домівках і не були присутні на запланованій церемонії вручення, яка відбулася після цього.
Друга спроба
Але наполегливий мер не зупинився і не склав руки. Щоб загладити невдачу, було запропоновано організувати ще одну, більш офіційну подію, яка була б гідна цього моменту. Мало того, на покриття витрат місто виділило 10 тисяч доларів.
Термін повноважень Вуда на посаді мера закінчився 31 грудня 1865 року, після чого посаду обійняв його наступник Семюел Бут. Колишній мер використав свій політичний вплив, щоб підштовхнути Бута передати створення медалі та церемонію вручення Комітету з військових справ. Комітет, своєю чергою, вирішив провести захід 25 жовтня 1866 року, що надало достатньо часу, щоб завершити роботу та забезпечити присутність усіх бруклінських ветеранів тієї війни.
Новий захід мав складатись з військового параду, церемонії вручення та спеціального частування ветеранів. Так сталося, що подія збіглася з відкриттям нового військового плацу в Проспект-парку в центрі Брукліну. Серед спеціально запрошених гостей були губернатор-республіканець Емпайр-Стейт Рубен Е. Фентон і два найвищі чини армії та флоту США: генерал-лейтенант Грант і контрадмірал Девід Фаррагут.
Планування грандіозного заходу
Тим часом продовжувалась робота над удосконаленням дизайну й виробництвом медалей. Загалом було укладено контракт на 6000 бронзових медалей вартістю 8750 доларів США. До того ж були виготовлені дві особливі медалі з чистого золота спеціально для генерал-лейтенанта Гранта і контрадмірала Девід Фаррагута. За них додатково заплатили 200 доларів.
Ескіз медалі складався з планки у формі щита із зображенням солдата чи матроса на аверсі, тут же був напис: «Подаровано містом Бруклін одному зі своїх ветеранів» і дата 1866 рік. На реверсі була зображена міська печатка Брукліну. Медаль підвішувалась до темно-синьої атласної стрічки, прикріпленої до прямокутної бронзової брошки.
Комітетом також були встановлені вимоги до кандидатів, які мали отримати нагороду. Це міг бути будь-який солдат чи матрос, який проживав у Брукліні чи окрузі Кінгс під час призову та з честю воював на війні. Під другу категорію нагороджених підпадали всі, хто воював у підрозділі, який було створено в місті чи окрузі. Також були передбачені умови для тих, хто загинув під час війни. Згідно з прописаними правилами медаль могли отримати родичі героїв. Оскільки вважалося, що Бруклін підготував 20 000 військових, Комітет підкреслив, що лише ті, хто справді служив на полі бою або на морі, мають можливість отримати медаль.
У жовтні 1866 року Комітет розпочав масштабну кампанію з інформування ветеранів у місцевих газетах. У повідомленні їм наказувалося з’явитись зі своїми доказами служби до кімнати № 1 мерії, щоб зареєструватися. Щоб спростити процес, повідомлення заохочувало офіцерів кваліфікаційних підрозділів подати список людей які воювали під їхнім командуванням і закликало товаришів зв’язатися зі своїми командирами.
Одночасно Комітет зустрівся з колишніми командирами, щоб переконатися, що захід буде проведено чітко по військовому. Газета “The Brooklyn Daily Eagle” опублікувала «Дошку пошани», в якій містився список із 4000 ветеранів, 108 з яких були моряками.
У цей час відбулася одна суттєва зміна. Комітет змінив місце проведення заходу з Проспект-Парку, будівництво якого відстало від графіка, на Форт-Грін, відомий як Вашингтон-Парк. Робітники з ніг падали, намагаючись побудувати оглядовий стенд розміром 40 на 60 футів і великі столи для обіду ветеранів, який мав передувати церемонії.
Парад і церемонія
Захід розпочався 25 жовтня. На початку дня ветерани та члени поліційних полків прямували до різних місць збору. Їхні сині та сірі мундири виглядали красиво. 4000 ветеранів організувалися в 10 полків, а ветерани Військово-морського флоту підготувалися до свого першого маршу.
Високопоставлені особи, очолили процесію на Фултон-стріт. Тут були губернатор Фентон, місцеві політики, військове керівництво та контингент ветеранів-інвалідів. Дві роти 7-ї міської кавалерії йшли слідом. Потім з’явилися шановані ветерани, які маршували на тлі зірок і смуг, які були буквально у кожному вікні, прапорами махав вдячний натовп глядачів. Після прибуття ветерани зайняли позиції навколо оглядової трибуни, розмістивши на помості свої полкові прапори. Генерал-лейтенант Грант не зміг прийти, він надіслав свої вибачення. Контрадмірал Фаррагут прибув, він говорив чітко і коротко.
Колишній мер Вуд згадав мужніх добровольців, які залишили дім у 1861 році. Він також говорив про втрату такої кількості хороших людей на далеких полях битв, підтримку з тилу та перемогу над ворогами Конституції. Вуд закінчив свою промову, описавши, як вірні патріоти Брукліну вітали своїх хлопців у синьому та висловлювали подяку за їхню службу. За повідомленнями преси, кількість присутніх коливалася від 15 000 до 50 000 осіб.
А потім розпочалося вручення медалей. Щоб спростити церемонію, мер Бут і колишній мер Вуд вручили кожному представнику різних організованих груп необхідну кількість медалей для розподілу між їхніми товаришами. З усіма врученими медалями чоловіків відпустили та запросили на обід із бутербродами та світлим пивом. Того вечора високопоставлені особи насолоджувалися вечерею лише за запрошеннями.