В історії США та Нью-Йорка було багато цікавих політиків із незвичайною історією життя. Брукліну пощастило, що один із його уродженців став таким політиком. Ал Шарптон відома особистість у політичному та суспільному житті боро. Він увійшов в історію не лише як політик, а і як активний борець за права чорношкірих, священник та телеведучий. Так що ж відомо про життя та роботу цього скандального бруклінського активіста та політика. Більше на нашому сайті brooklyn-yes.com.
Незвичайна сім’я
Альфред “Ал” Чарльз Шарптон молодший народився у Брукліні в 1954 році. З раннього дитинства Ал виявляв інтерес до релігії. Свою першу проповідь він прочитав у віці чотирьох років. Хлопчик був тямущим та розвиненим не по роках. Коли йому було 9 років, старший Шарптон пішов від своєї дружини Ади до зведеної сестри Шарптона. Тоді настав важкий час для сім’ї. Мати майбутнього активіста почала більше працювати. Вона влаштувалася покоївкою. Але заробіток все одно був надто маленьким. Їм довелося набути статусу соціального забезпечення. І згодом переїхати до Браунсвілля — до найнебезпечнішого району Брукліна. Життя серед злочинності та несправедливості сильно вплинуло на світогляд хлопчика.
Базову освіту Шарптон здобув у середній школі Семюеля Дж. Тілден у рідному боро. Якби не втрутилися зовнішні обставини, він успішно закінчив би Бруклінський коледж. Але, провчився лише два роки. Ще на першому курсі розпочалася його політична кар’єра. В 1972 році він отримав посаду молодіжного директора з президентської кампанії Ширлі Чісголм — першої афроамериканки у Конгресі. Вона завжди вела кампанію для простого народу, і Шарптон був дуже доречним.
Програш для найвищої мети
Політика завжди приваблювала Шарптона. Він кілька разів балотувався на виборні посади, але завжди програвав. У 1988, 1992 та 1994 роках він намагався стати частиною Сенату США в Нью-Йорку. 97-го року хотів стати мером Нью-Йорка, а у 2004 році був частиною президентських передвиборчих перегонів. Через свою активну соціальну позицію він часто був на слуху у преси. І не завжди у доброму світлі. Журналісти не втрачали нагоди посмакувати його програшами на політичній арені. Сам Шарптон запевняв, що він і не планував перемагати. Його головною метою було збудити суспільні маси, порушити важливе питання.
Незважаючи на те, що Шарптон не обіймав якихось впливових політичних посад, але з ним багато політиків зважали. Його думка та погляди впливали на багатьох. Здебільшого через те, що вони завжди були нейтральними. На піку своєї суспільної активності він завжди захищав права чорношкірих та жителів Брукліна, але водночас, про Обаму він сказав, що його колір шкіри для нього другорядний. Якщо політик хороший, то решта не має значення, і стояти за когось тільки тому, що він теж чорношкірий не в стилі Шарптона.
Суспільна позиція
Протягом життя Ал Шарптон займався багато чим. Жодна суспільна, хоч трохи галаслива і значуща подія не пройшла повз нього. Він завжди був на одній хвилі із суспільством.
Коли постала проблема одностатевих шлюбів та ЛГБТ представників, Шарптон висловився дуже категорично на це питання. Він закликав суспільство перестати обговорювати особисте життя людей. Говорити та впізнавати правильно чи ні одностатеві шлюби, однаково що говорити чи правильні міжрасові шлюби. Гомофобія це одна з тих справ, з якими Шарптон боровся вкрай активно. Він навіть створив масовий рух щодо викорінення цього явища. Здебільшого він намагався змінити цю ситуацію у Чорній церкві.
З 2014 року Шарптон просував реформу кримінального правосуддя. Його особливо хвилював той факт, що більшість ув’язнених у США складають афроамериканці. Також він виступав проти спонсорування пам’ятника Томасу Джеферсону, бо той був работоргівцем. І платники податків не повинні платити за збереження його пам’ятника. Таких людей, як Джефферсон, варто пам’ятати, але не можна шанувати.
За все своє життя Шарптон провів десятки мітингів та протестних акцій. У 1984 році на другій лінії метро у Манхеттені Бернхард Гьотц застрелив чотирьох чорношкірих чоловіків. Гьотц згодом заявив, що вони намагалися його пограбувати. Шарптон швидко зреагував на цю ситуацію та організував протест проти слабкого кримінального процесу. Він був упевнений, що в цій справі було замішано расистські погляди, але суд визнав, що це була невдала спроба пограбування.
У 86-му році троє афроамериканців були атаковані агресивно налаштованою компанією білих чоловіків у Квінсі. Чоловіки дали відсіч нападникам внаслідок чого один потрапив під машину і загинули. Через тиждень після того, що сталося, Шарптон провів масштабну акцію протесту в районі де все відбувалося. 1200 людей вийшли разом із ним на вулиці боро. Саме непохитна позиція Шарптона додала цій справі національної популярності.
Велику частину свого дорослішання Ал провів у Бенсонхерст одному з районів Брукліну. Коли у 89-му році там компанія італо-американських юнаків напала на чотирьох афроамериканських підлітків і одного вбили, він не залишився осторонь. Акція протесту в Бенсонхерст була однією з найгучніших. Крім суспільного розголосу, Шарптон зміг також домогтися залучення додаткових чорношкірих адвокатів до справи. Коли у 90-х почали виносити вердикти у цій справі, він теж не стояв осторонь. Усі вердикти були надто м’якими та несправедливими. А цього Шарптона не любили. Він нікому нічого не спускав із рук.
В 1999 році Шарптон просвітлював товариство про смерть Амаду Діалло. Він був застрелений співробітником поліції Нью-Йорка. Шарптон запевняв усіх, що ця ситуація була просякнута расовою несправедливістю та расизмом. Надалі його позиція допомогла сім’ї отримати фінансову компенсацію від міста.
Бог, смерть та шлюб
Шарптон був п’ятидесятниковим єпископом. Віра цікавила його змалку. Він став висвячений у віці десяти років. Але в 1990-х він змінив віру і став баптистом і далі продовжив свій шлях як баптистський священник. У своїй активній позиції Шарптон відстоював не лише права чорношкірих, а й свої релігійні переконання. Він не упускав можливості посперечатися з кимось і довести правоту своєї віри.
Ал Шарптон мав багатьох прихильників і багато ворогів. В 1991 році під час мітингу в Бенсонхерсті він дивом уникнув серйозної травми, яка цілком могла б стати смертельною. Майкл Рікарді завдав йому удару ножем у груди. Але через своє алкогольне сп’яніння удар був не смертельним. Його одразу затримали. Цікаво, що сам Шарптон просив суддю про поблажливий термін, але нападник отримав 15 років.
Позиція Шарптона щодо цієї справи була для деяких дивною. Він просив поблажливості для Рікарді, але потім подав позов проти Нью-Йорка. На акції протесту була присутня поліція, і Шарптон був упевнений, що вони працювали абияк. Бо, працюй вони краще, то подібного взагалі не трапилося б. У 2003 році йому вдалося довести свою правоту та отримати компенсацію у 200 000 доларів.
Провальна президентська кампанія Шарптона призвела до великих боргів. Федеральний уряд виділив йому 100 тисяч доларів на його кампанію у 2004 році, і Шарптон мав їх повернути. Станом на 2005 рік кампанія Шарптона все ще мала борг у розмірі майже 480 тисяч доларів, а сам Шарптон був винен майже 150 тисяч. За це його передвиборча кампанія отримала штраф у розмірі 285 тисяч доларів. Через це він не став брати участь у передвиборчих перегонах у 2008 році.
Шарптон має двох дітей. Його особисте життя багато хто любив обговорювати. У 1971 році він був на гастролях з Джеймсом Брауном, де і зустрів майбутню дружину. У 1980 році вони одружилися і прожили 24 роки. 2013 року преса смакувала його стосунки з новою подругою — 35-річною Аїшею МакШоу. МакШоу називала себе особистим стилістом. Але всі розуміли, що Шарптон, бувши все ще в шлюбі з другою дружиною, завів інтрижку.