Місто Бруклін, як то не дивно не має, якогось конкретного засновника. Серед засновників міста значиться нідерландська громада. Логічно виникає питання — як така крихітна країна, як Нідерланди, змогла залишити непропорційно великий слід у світовій історії загалом, та в Американській, зокрема, протягом століть. Нідерландська мова вплинула на низку слів в англійській мові, а люди залишили свій слід у вигляді голландських топонімів по всьому світу, не став виключенням і Бруклін, ба більше весь Нью-Йорк. Більш докладно про засновників Брукліну та їх життя на нововідкритих американських землях читайте на brooklyn-yes.com.
Перші поселенці
Починаючи з XVII століття, голландські дослідники та колоністи засновували свої поселення на багатьох континентах по всьому світу та використовували власні топоніми, щоб називати ці місця, роблячи їх своїми, рідними. До прикладу, в Нью-Йорку, усе починалося, як скромний голландський торговий пост Вест-Індської компанії, що не завадило залишити неабиякий слід в історії великого міста.
У 1625 році голландські поселенці заснували Нью-Амстердам, як столицю, який природно, став столицею Нью-Нідерландів на острові Манна-хата, що, за словами корінних американців, означало «острів багатьох пагорбів». Але оскільки серед нідерландців були й інші національності, до прикладу, англійці, то всі назви дещо видозмінювалися із часом. Так, саме англієць, який працював на голландців, перетворив назву корінних американців на Мангеттен.
Цей острів був обраний зі стратегічних міркувань, оскільки він був достатньо великим, щоби прогодувати поселенців, і достатньо малим, щоб його можна було захищати фортом. Для розвитку торгівлі це також було вигідним місцем, оскільки неподалік розпочинався океан та річки, що простяглися вглиб материка.
Як нідерландці придбали ці землі, та по різному. Вони самі повідомляли, що купували їх за різні товари, іноді дуже дешеві, у корінного американського племені ленапе, яке проживало на цих землях.
Однак, відомо, що ленапе не вірили в приватну власність на землю. Зате вони з великою повагою ставилися до подарунків за надані послуги. Відтак ленні ленапе, одне з племен, що жили на цих землях, сприймало товари, які їм давали нідерландці, як подарунки, на знак вдячності за право спільного користування землею. Індіанці, навіть не усвідомлювали, що нідерландці мали намір претендувати на ці землі для виключного особистого користування. Останні ж безсоромно цим користувалися по всьому регіону.
Показовий приклад такої політики — історія міста Маречкавік на березі річки Гованус, тобто одного з нинішніх районів Брукліну. У цьому містечку проживали, згадувані індіанці племені ленапе. Жило їх тут небагато, кілька сотень. Вони вирощували кукурудзу та інші культури на родючому ґрунті навколо річки.
Що зробили перші нідерландські поселенці — вони почали скуповувати землю поблизу Гованус у вождів Маречкавіка. Так само, в 1636 році були ошукані індіанські правителі інших міст племені ленапе. Окрім купівлі землі колонізатори могли застосувати силу. До прикладу, керівник Голландської Вест-Індської компанії Вільгельм Кіфт наказав у лютому 1643 року напасти на неозброєних корінних мешканців у Павонії та Корлірс-Хуку.
Через деякий час ленапе змусили європейців повернутися назад на острів Мангеттен. Але через два з половиною роки, у серпні 1645, європейські війська знову повернули собі цей район. Саме після цієї війни, яка отримала назву — «війна Кіфта», поселенці заснували в березні 1636 року Бройкелен, місто на вершині Маречкавіка.
Родина Вехте
Історія нідерландської родини Вехте, яка приїхала до Нового Амстердама з Нідерландів у 1660 році, розпочалася з того, що Гендрік Классен Вехте замовив будівництво старого кам’яного будинку в 1699 році. Це будівництво мало розпочатись на землях, які його батько придбав вздовж річки Гованус десятиліттям раніше.
Оскільки Гендрік служив мировим суддею Брукліну, він був заможною людиною. Його син Ніколас Вехте народився вже в цьому старому кам’яному будинку в 1704 році й жив на фермі до самої смерті під час Війни за незалежність.
Як і багато їхніх сусідів, Вехте поневолювали ціле покоління людей африканського походження, які працювали на їхній фермі, виконуючи більшу частину роботи по господарству. Раби вирощували зерно, фрукти, овочі, устриці та худобу на продаж. Вони готували їжу та прибирали, а також підтримували вогонь у вогнищі довгими холодними ночами. Коли Континентальний конгрес проголосив незалежність від Великої Британії в 1776 році, у цьому кам’яному будинку жило більше рабів, ніж вільних. Після Війни за незалежність Вехте продали ферму родині іншій родині.
Історія Флетбуша
Ще одна історія нідерландської родини, яка демонструє, як заселялося і розвивалося місто Флетбуш, яке нині є ще одним із районів Брукліну. Коли Пітер Янсе Гагевут із родиною оселилися у Флетбуші в 1661 році, воно було відоме, як Мідвут або Влак Бос. На той час це була густо заліснена місцевість, яка розташовувалась за кілька миль від Нового Амстердама, невеликого портового міста на краю Мангеттена. Новий Амстердам тоді був центром нідерландської колонії. Європейці, переважно нідерландці, заселяли цей регіон. У 1652 році Мідвут отримав міську хартію.
Відомо, що у XVII столітті Мідвут був не більше ніж прикордонним форпостом, де проживало кілька працьовитих голландських фермерів зі своїми родинами. Вони вирощували свої урожаї на доступних та родючих землях Лонг-Айленду, або, як його називали індіанці ленапе — Севанхака.
Деякі ранні мешканці, включаючи Пітера Янсе Гагевута, отримали свою землю за земельними актами від самого Пітера Стайвесанта, генерал-губернатора Нових Нідерландів. Однак, лише невелика кількість сімей вирішила оселитися на кордоні Нового Амстердама. У 1696 році у Флетбуші проживало менше ніж 500 осіб.
Родина Пітера Янсе Гагевута була не єдина, хто тут оселився. Протягом XVII нідерландські родини, такі, як Леффертси, Гегемани, Кортеліуси та Вандервіри, жили з індіанцями канарсі, які заселили Севанхаку задовго до прибуття сюди європейців. Далі історія повторювалася, між 1630-ми та 1680-ми роками європейські поселенці купували землі в племен корінних американців по всьому сучасному Брукліну.
До 1680-х років голландці скупили весь округ Кінгс. До того ж протягом XVII століття відбувалися запеклі сутички за спірні території. Нідерландці воювали проти корінних племен, а конкурентні племена — одне з одним. Справжньою проблемою були регулярні спалахи віспи, які ще більше скорочували населення племені канарсі. До XVIII століття більшість корінних американців, що залишилися, мігрували далі на схід на Лонг-Айленд або переселилися на захід у долину річки Делавер і далі.
Вплив нідерландців
Відтак саме нідерландські переселенці заснували Бруклін. Вони займалися сільським господарством у невеликих прикордонних містечках, та підтримували Новий Амстердам. Жили поселенці переважно в дерев’яних будинках, які пізніше були замінили на цегляні. Вирощували пшеницю та тютюн.
Їхнє життя визначалося сільським господарством, сімейним фермерством, або великими маєтками, на яких працювали раби. До того ж вони займалися торгівлею. І хоча, нідерландці перебували при владі на цих землях лише 30 років, їхній вплив зберігався понад два століття.
Джерела: