Історія Брукліну почалася в 1636 році, так само тоді був заснований округ Кінгс. У ХІХ столітті Бруклін перетворився з крихітного сільськогосподарського затишного куточка на третє за величиною місто Сполучених Штатів Америки. Громадянська гордість у ті часи була на найвищому рівні. Багато мешканців Брукліну вважали, що їм потрібно вшанувати сільське минуле свого міста, перш ніж воно швидко зітреться з пам’яті.
Але протягом наступного століття Бруклін пройшов процес консолідації в місто Великого Нью-Йорка, відіграв роль в історичних конфліктах, таких, як використання його як штаб-квартири Червоного Хреста під час Першої світової війни, і постав перед власними труднощами, коли місто боролося з деіндустріалізацією, економічним занепадом та соціальними змінами. Навіть нині лунають голоси про те, чи слід було Брукліну доєднуватись до Нью-Йорка, але більш докладно про це читайте на brooklyn-yes.com.
Перші поселення
Нині Бруклін — це не лише найнаселеніший район Нью-Йорка, але й історичний та культурний центр із довгою та захопливою історією. Коротко кажучи, початки Брукліну сягають 1630-х років, коли голландські колоністи заснували місто Бройкелен. Цьому сприяло його географічне розташування, а особливо наявність річки.
Хоча розпочалося все задовго до того, як Колумб відкрив Новий Світ. Бруклін, розташований на південному краю Лонг-Айленда, спочатку був заселений групою американських індіанців, які називали себе ленапе, що означає «люди». Серед них були наяки та канарсі, які вирощували кукурудзу та тютюн і ловили в річках рибу.
Голландці, які оселилися на Мангеттені на початку 1600-х років, називали своїх сусідів «річковими індіанцями» чи «дикими людьми». Вони почали купувати землю за річкою в 1636 році, і їхні статки часто контрастували з долями американських індіанців. Унаслідок хвороб, таких, як віспа, які були новими для Америки, воєн, земельних угод, які не завжди були чесними, та інших факторів, до 1680-х років корінне населення втратило всі права на горбистий, густо заліснений ландшафт.
Саме тоді голландці заснували аж п’ять сіл — Бушвік, Бройкелен, Флетбуш, Флетлендс та Нью-Утрехт. Пізніше, в 1643 році було засноване ще одне село, яке називалося Грейвсенд. Зробила це Дебора Муді, англійка, яка тікала від релігійних переслідувань в Англії та колонії Массачусетської затоки. Британці захопили голландську територію в 1674 році та об’єднали шість сіл в одне графство Кінгс, яке стало частиною коронної колонії Нью-Йорк.
Перепис населення, проведений у 1698 році, нарахував у новоствореному окрузі 2017 осіб. Близько половини ранніх поселенців були голландцями. Крім того, тут жили вихідці з Німеччини, Англії, Франції та Скандинавії, включаючи велику кількість чорношкірих рабів, привезених з Африки.
Початок великого об’єднання
Аж до кінця ХІХ століття Бруклін жив і процвітав, як економічно, так і культурно. Він став одним із найбільших і густонаселених міст Сполучених Штатів Америки. Та фатального дня, 1 січня 1898 року, місто Бруклін зникло натомість народився Бруклін — зовнішній боро. Та сама доля очікувала й колишніх сусідів — Бронкс, Квінз і Стейтен-Айленд.
Рішення про об’єднання всіх округів навколо Мангеттена в одне центральне місто було прийнято легко, швидко, та чи безтурботно. Політики, бізнесмени, міські голови та пересічні громадяни сперечалися та лобіювали, як одне, так і інше рішення, є ті, хто був проти цього майже 20 років.
Консолідація Нью-Йорка вимагала величезних коштів і влади, а також врахування бізнес-інтересів, податкових надходжень, міської бюрократії, соціальних питань та громадянської ідентичності. Деякі люди вважали це неминучим і прогресивним, але для інших це був кінець світу, яким вони його уявляли й називали — смерть Брукліну.
Законопроєкт, який створював муніципалітет Нью-Йорка, був підписаний 1 травня 1897 року, але переговори тривали роками, особливо, що стосується міста Бруклін та міста Нью-Йорк. Річ у тім, що багато транспортних досягнень Брукліну оберталися навколо його розташування, як посередньої точки між важливими та продуктивними аграрними регіонами східного Брукліну та Лонг-Айленда. Але мали свою вагу й такі економічно вигідні факти, що стосувалися нижнього Мангеттена, як наявність портів, підприємств та фінансової могутності.
Коли наприкінці 1700-х років було успішно налагоджено поромне сполучення між Брукліном та Мангеттеном, Бруклін, фактично, став першим передмістям Нью-Йорка. Пароплавні поромні лінії початку 1800-х років закріпили цей статус. Але весь округ Кінгс був сукупністю міст, кожне з яких мало свої власні органи управління, обраних посадовців та особливу ідентичність. Бути частиною одного округу не означало бути частиною міста Бруклін.
Правило бумеранга
До слова Бруклін, який відомий усьому світу нині, спочатку складався із шести окремих міст. П’ять із них були голландськими та одне англійське. Ці міста були заселені на початку та в середині 1600-х років. Міста Бруклін, Флетбуш, Нью-Утрехт, Флетлендс, Бушвік та Грейвсенд були об’єднані в графство Кінгс у 1683 році, через 20 років після британського захоплення Нового Амстердама. Але вони все ще залишалися незалежними містами, з меншими селами та хуторами в межах своїх більших кордонів.
Міста Бруклін і Вільямсбург були об’єднані в 1854 році, а місто Нью-Лотс Бруклін анексував у 1886 році. Флетбуш, Грейвсенд і Нью-Утрехт стали частиною Брукліна в 1894 році, а Флетлендс — останній опір — завершив приєднання до міста Бруклін у 1896 році.
Такий цікавий факт, не всі із цих анексій відбулися добровільно, без боротьби. Особливо відзначилося місто Флетбуш, де мешканці проголосували проти приєднання до Брукліну, але це вже зовсім інша історія.
А потім настав січень 1898 року. До цієї чи то щасливої, чи то великої помилки, Бруклін мав власні транспортні центри, залізничні та трамвайні лінії, а також дороги. На його території розташовувалися власні незалежні парки, працювала поліція, виправні та пожежні служби, водо- та газові компанії, а пізніше телефонні та електроенергетичні фірми, а також окрему та дуже прогресивну систему державних шкіл.
Крім того, Бруклін мав власний уряд, суди та газети, і якби, навіть він був розташований деінде, він усе одно був би незалежним та успішним містом. Але він знаходився прямо через річку від Мангеттена, і майбутнє двох міст завжди було б пов’язане.
Змагання з Мангеттеном
Весь цей час Бруклін змагався з Мангеттеном, щоб визначити, яке місто може бути кращим. Батьки та прихильники Брукліну вікторіанської епохи вклали багато часу та грошей, щоб зробити його першокласним містом.
Мангеттен отримав Центральний парк, створений Фредеріком Лоу Олмстедом і Калвертом Воксом. Бруклін отримав від них ще кращий проєкт — Проспект-парк. Метрополітен-музей мистецтв на Мангеттені? Не смішіть корінних бруклінців, а зустрічайте набагато більший за площею Бруклінський музей мистецтв і наук, нині він називається — Бруклінський музей. І так далі, і так далі.
А будівництво Бруклінського мосту, справді, стало поворотним моментом і каталізатором розмов про об’єднання Мангеттену та Брукліну. І воно таки сталося. 1 січня 1898 року, коли місто Бруклін зникло, і народився зовнішній боро.
Джерела: