Джеймс Б. Гоуелл, працював редактором газети, за освітою він був юристом і займався політикою. Свого часу Гоуелл ненадовго обійняв посаду сенатора-республіканця від Айови. У 1871 була створена комісія, яка розглядала претензії півдня, або правильніше південних юніоністів. Суть цих претензій зводилась до того, що під час Громадянської війни армія Союзу захопила майно цих людей. Тепер вони вимагали компенсації за нього. Президент Улісс С. Грант призначив Гоуелла одним із трьох членів Комісії, яка мала розглянути ці претензії й зробити висновок із приводу відшкодування. Більш докладно про історію життя Джеймса Б. Гоуелла та його біографію, а також життя після каденції на посаді міського голови читайте на brooklyn-yes.com.
Дитинство та отроцтво
Джеймс Б. Гоуелл народився 16 жовтня 1829 року в Бредфорді, графства Вілтшир, що в Англії. Коли хлопчику було трохи за шість років, його батьки разом із ним переїхали до Сполучених штатів, оселившись у Нью-Лісабоні, що в штаті Огайо. В 1845 році, у віці 16 років, Гоуелл переїхав і поселився в Брукліні, розпочавши доросле життя. Спочатку він спробував займатись бакалією, але незабаром кардинально змінив напрямок діяльності. Юний Джеймс взявся освоїти кар’єру металурга, він вирішив стати майстром чавуноливарного виробництва. Справи пішли вгору, набравшись досвіду Джеймс Б. Гоуелл до 1855 року заснував власну чавуноливарну фірму «Howell & Saxtan».
Компанія «Howell & Saxtan» працювала в Брукліні приблизно з 1866 року аж до початку 1890-х років. Власниками були безпосередньо Джеймс Гоуелл і Деніел Ю. Сакстан. Фірма займалась ливарною справою, забезпечуючі своєю продукцією місто. До слова, знак фірми можна знайти на кришках люків і чавунних будівлях у Брукліні, навіть у наш час, особливо навколо Фултон-авеню та Гранд-стріт і навіть нижнього Мангеттену. Зазвичай на виробах була викарбувана адреса ливарного цеху: 353 Adams St, Brooklyn.
Стосовно політичної кар’єри, то Джеймс Гоуелл обирався мером Брукліну на два терміни. Він був демократом, що було не так важко, адже майбутній мер жив у містечку з дуже демократичним ухилом. Тут демократи мали більшість приблизно від 8 до 10 тисяч виборців за населенням. Слід зауважити, що Гоуелл переміг на своїх перших виборах республіканця Джона Ф. Генрі з перевагою в 3000 голосів. А своє переобрання на другий термін у Франкліна Вудраффа, Джеймс Гоуелл виграв зі ще більш кардинальним відривом від свого суперника. Його перевага склала 12 000 голосів.
Мер Брукліну
Слід зауважити, що в політиці Брукліну тоді домінував «бос» Демократичної партії Г’ю Маклафлін. Хабарництво та корупція були широко поширеними явищем у партійній структурі того часу. Г’ю Маклафлін був уродженцем Брукліну, він народився в родині ірландських іммігрантів. Навчався ремесла мотузника. У 1855 році став майстром механіка на Бруклінській військово-морській корабельні. Завдяки посаді зміг зміцнити Демократичну партію, її місцевий осередок. Та попри зростаючого впливу, кандидатура Маклафліна на посаду шерифа округу Кінгс із тріском провалилася в 1860 році. Проте в 1861 році його таки обрали до офісу Реєстру справ округу Кінгс і він обійняв цю посаду на три терміни поспіль.
Та справою життя для Маклафліна була його позиція в Демократичній партії Брукліну. В 1862 році він став керівником політичної організації, відомої як «Бруклінське кільце». Це дозволило йому домінувати в місцевій політиці протягом багатьох років, попри зусилля орієнтованих на реформи мерів, таких, як Фредерік А. Шредер і Сет Лоу, зменшити вплив «Бруклінського кільця». Таким чином, Маклафлін зміг відігравати важливу роль у створенні Проспект-парку та будівництві Бруклінського мосту, але він суттєво вплинув на те, що Гоуєлл не залишився на третій термін.
І хоча, Гоуелл особисто не був замішаний у жодному з корупційних скандалів, чоловік нажив собі репутації «посереднього» мера. До прикладу, ставка податку в Брукліні під час двох термінів президентства Гоуелла впала з 3,17 до 2,36 долара, попри швидке економічне зростання в Брукліні, включаючи будівництво Бруклінського мосту в ті роки. У Брукліні спостерігалося величезне збільшення населення протягом цього часу.
Програш на третіх виборах
Хай там як, та Гоуелл програв свій третій термін у боротьбі проти республіканця Сета Лоу, 45 434 голоси проти 40 937, що становить менше ніж 5 000 голосів. Приблизно 15 000 виборців Демократичної партії перейшли на бік республіканців, щоби проголосувати за Лоу. Газети пояснювали цю втрату загальним підйомом руху «доброго уряду» та незадоволенням машиною Маклафліна, а не критикою особисто Гоуелла.
Після завершення мерської кар’єри Гоуелл у 1883 році, став опікуном Бруклінського мосту. А в 1885 був обраний президентом опікунів. Він обіймав цю посаду до своєї смерті. Саме Гоуеллу приписували проведення багатьох великих удосконалень на мосту.
Гоуелл одружився з Анною Тунстолл у 1851 році. У них був син і дві доньки. Багато років він був членом Центральної об’єднаної методистської церкви Hanson Place. Він помер у своєму будинку на Південній Портленд-авеню в Брукліні 27 січня 1897 року. Похований на кладовищі Грін-Вуд.