Республіканці Брукліну поставили ім’я Семюела Бута на початку свого партійного списку. Це означало, що саме Бут буде обиратись на посаду мера. Газета «Тайм» того часу писала, що містер Бут, якщо його оберуть, стане чудовим мером. Він має великий досвід офісної роботи, багаторічний досвід управління фінансами тощо. Усе це робить його хорошим бійцем, який може очолити Бруклін. Його чесність не викликає сумнівів, його життя та репутація — незаплямовані. Більш детально про це читайте на brooklyn-yes.com.
Суперники по виборчим перегонам
Хоча він був менш відомим широкому загалу, ніж тогочасний чинний президент міста, але містер Бут мав дуже багато друзів серед класу тих людей, які завжди голосують і голосують за правильний квиток. Так що, хоча демократія зухвало проголошувала свою здатність керувати містом, переважна більшість людей, які мають право судити, вважають, що містер Бут проведе гарну виборчу кампанію і завдасть багато клопоту своїм суперникам на виборах, щоб довести справедливість своїх претензій на крісло мера.
Демократів на тих виборах представляв, такий собі Кальбфлайш, саме він балотувався на посаду мера. Мартін Кальбфлайш емігрував до США в 1826 році, зайнявся продажем фарб, пізніше заснував хімічну фабрику. Чоловік був міським наглядачем Бушвіка та олдерменом Брукліну. З 1862 до 1864 року обіймав посаду міського голови Брукліну. Як писали тогочасні газети під час його правління витрати були незначними, а податки невеликими. І хоча, він голосував проти Тринадцятої поправки в Конституцію, тобто проти скасовування рабства, про його чесність складали міські легенди, вона була притчею во язицех, завдяки чому він отримав прізвисько «Чесний старий голландець», яким, здавалося, завжди дуже пишався. Він був дуже рішучим у своїх намірах і думках. Кальбфлайш був двічі одружений і залишив по собі трьох синів і двох дочок, усі вони одружилися. Його статки оцінювалися в понад 2 000 000 доларів. Зі смертю пана Мартіна Кальбфлайша Бруклін втратив одного зі своїх найкращих синів, а реформаторство — одного зі своїх найздібніших і найзавзятіших прихильників. Такий кандидат не міг не скласти для Бута серйозну конкуренцію на виборах 1865 року. І він її склав, хоча і програв.
Переїзд у Нью-Йорк та Бруклін
Якщо ж говорити про того, хто виграв ті мерські перегони, то Семюел Бут народився в Англії. Ця радісна подія для його батьків Томаса Бута та його дружини Ребеки сталася 4 липня 1818 року. Сім’я Бутів емігрувала до Сполучених Штатів Америки, коли малому Семюелю було кілька тижнів від народження. По приїзді на новий континент подружжя з немовлям оселилося в Нью-Йорку, де прожило наступні десять із лишнім років. Після чого Бути обрали для проживання Бруклін, куди й переїхали. Самюель закінчив у місті Бруклін середню школу, після чого, маючи чотирнадцять років став працювати клерком у Томаса Макліна на Мейден Лей. У нього тут був гуртовий бакалійний магазин. А вже через декілька років, юнак, маючи 16 років, вирішує поміняти професію та йде на навчання до місцевого теслі та будівельника Еліаса Комбса. На початку сорокових років ХІХ століття, Семюел Бут починає працювати самостійно.
Він працює на будівництві приватних будинків, або комерційних кварталів Брукліну. Справи пішли в гору. Уже в 1851 році Бут обирається олдерменом та наглядачем у Четвертому окрузі як представник вігів. Ставши наглядачем, Семюел Бут уже не займається будівництвом, а наглядає, щоби будували якісно. Він особисто керував будівництвом будівлі повітової пенітенціарії. Не обійшлось без його втручання і під час будівництва повітового суду. Після цього Бут відмовляється від переобрання наглядачем у 1855 році, а через два роки в 1857 році, його знову обрали на цю посаду. Ба більше, безперервно переобирали аж до 1865 року. Крім того, у цей період Семюел Бут виконував обов’язки члена ради освіти в Брукліні. Цю посаду він обіймав цілих два роки. На початок 1865 року він уже був активним членом Республіканської партії.
Обрання мером
Тобто, як бачимо, досвіду роботи на різних посадах у міських структурах Брукліну, Семюелю Буту на момент виборів було не позичати. Саме тому в 1865 році в Республіканській партії вирішили делегувати його на посаду міського голови міста. Він виграв вибори й став мером. Мало того, Бут пропрацював на цій посаді два роки.
Він дуже багато допомагав волонтерам і призовникам, а також знайшов багато друзів серед солдатів. Він старанно та відповідально ставився і добре виконував обов’язки мера, але йому перешкоджала більшість ради олдерменів. До слова олдермен — це термін англосаксонського походження, що позначав шляхетного правителя графства. У 1869 році Бута призначили начальником пошти. Це не найкраще завершення політичної кар’єри, але Семюел Бут із готовністю приймає цей виклик та виконує свою роботу.
І ще одна особливість біографії Семюела Бута — він ніколи не був одружений та не мав дітей. До того ж він був активним членом методистської церкви Хансон-Плейс і служив керівником її недільної школи. Бут помер удома 19 жовтня 1894 року. Його поховали на кладовищі Грін-Вуд.